Боротьба за владу в СО «Трудовик»
Одразу було важко збагнути через що розпалилася така жорстка боротьба за право керувати садовим об’єднанням «Трудовик», адже зарплата голови зовсім невелика, тому з цього погляду місце важко назвати «солодким». І взагалі, весь бюджет Трудовика, враховуючи його реально величезну інфраструктуру, багатим не назвеш. Давайте, трохи спростивши цифри, оцінимо останнє. При умовно 2700 домогосподарствах і річному внеску в 1250 грн, ВЕСЬ(!) бюджет має складати всього 3- 4 млн гривень. Нехай слово мільйони не вводить нікого в оману, треба пам’ятати, що вартує гривня сьогодні. На ці «мільйони» потрібно:
- утримувати три водонапірні башти й систему із десятків кілометрів водогону;
- утримувати та обслуговувати величезну електромережу, яку треба часто ремонтувати, через те, що вона просто не витримує перевантаження, адже була спроектована 40 років тому і розрахована на електроспоживання тієї епохи – це 8 старих трансформаторів та 130(!) км ліній електропередач;
- утримувати бухгалтерію, касирів, електриків, охорону;
- вивозити сміття (якого стає все більше й більше) та прибирати.
Все це треба робити не зважаючи на те, що частина членських внесків вимушено спрямована на погашення боргів за електроенергію, бо реально зборів за
електроенергію не вистачає (те, що надходить від садоводів, менше за суму, яку треба платити в РЕМ, «гасити» цей розрив – значить всім залишитися без
електроенергії).
Довго шукаючи кінець нитки, за який можна було б вхопитися, щоб пояснити зарубу за право головувати в Трудовику, ми спробували вивчити наявні конфлікти. Проаналізувавши й привівши все до системи, картина виглядає так:
Перша група конфліктів
Є дійсно немала кількість садоводів, які зверталися з тих чи інших питань, й ці питання залишилися без вирішення, а нерідко керівництво відповідало садоводам у невиправдано грубій формі. За версією керівників Трудовика, у всіх ситуаціях садоводи були неправі, але ми так НЕ думаємо і вважаємо, що у Киричук «непростий характер», тому їй легко вдається «створити собі» ворога своїми ж руками. Незадоволені садоводи дійсно є, завжди були і завжди будуть. Але незадоволеність рідко стає причиною систематичних і підкріплених ресурсами дій проти влади; садоводи, які нерідко були справедливо ображені на Киричук, робили відповідні виступи на загальних зборах, що природно і абсолютно нормально. Але ці люди точно не могли скинутися сотнями тисяч гривень і розробити досить грамотну схему захоплення влади. Автори цієї статті добре на цьому розуміються і можуть оцінити хист «опонентів».
Друга група конфліктів
Це про осіб, які зверталися із «проханнями» про те, щоб Трудовик зайняв «нейтральну» позицію і не помічав спроб захоплення деяких земельних ділянок, але й це не той випадок, коли можна все пояснити. Якщо говорити про інтерес «землезагарбників», то витрачати сотні тисяч гривень на організацію високовартісного процесу встановлення «альтернативної влади» в Трудовик, себе не виправдовує, адже гроші, які треба затратити вже сьогодні, причому не із 100% результатом, навряд чи перекриються доходами від продажу захоплених ділянок.
Третя група конфліктів
Це складно назвати конфліктом у тому розмінні як більшість із читачів розуміють слово конфлікт, бо все відбулося порівняно тихо, але суть того що відбулося пояснює все! Мова йде про відмову діючого керівника СО «Трудовик» підключити до електромережі Трудовик нові земельні наділи, які щедро роздані навколо СО «Трудовик». Власники нових ділянок приходили в СО «Трудовик» з бажанням вступити до СО «Трудовик», але це означало б, що ми мали б надати їм доступ до нашої електромережі. Керівництво Трудовика прохачам відмовило, і правильно зробило, але схоже, що небажанням керівників Трудовика «порєшать по харошему» і стало причиною розгортання справжньої війни за Трудовик. Війні за садове об’єднання «Трудовик» ми присвячуємо окремий огляд (тут)